Які бувають сервери?
Хостинг
29 Mar 2021

Після того як ми відповіли на запитання: «що таке сервер?», заглибимося в тему та послідовно розберемо все, що їй пов'язано. Насамперед необхідно розібратися в класифікації серверів, тобто відповісти на запитання: як виглядають і які сервери бувають? Після чого ми зможемо дізнатися: для чого потрібні сервери та як працюють сервери.

Почнемо з першого питання – види серверів.

Класифікувати сервери найпростіше за двома категоріями:

  • зовнішній вигляд (конструкція та технічна реалізація);
  • клас потужності (цільовий операційний обсяг).

Розглянемо докладніше:

 

1. Види серверів.

а) Стійкові сервери (rack server).

Автономні модулі встановлюються у вигляді вертикальних панелей у спеціальні стійки, звідси й назву. Кожен сервер має повний набір компонентів: процесор, жорсткий диск, пам'ять, живлення тощо. Таке рішення дозволяє заощаджувати простір, але при цьому наділяти сервери високим операційним навантаженням. Кожен модуль може відповідати як окремі серверні функції, і об'єднуватися в одну мережу коїться з іншими модулями збільшення робочої потужності. При необхідності модуль може бути вилучений із загальної стійки або замінено.

З іншого боку така архітектура дещо ускладнює обслуговування та висуває підвищені вимоги до систем охолодження та електроживлення, клімату приміщення, шумоізоляції тощо.

Найкраще стійкові сервери підходять для дата центрів, хостингових компаній та великих корпорацій. Підвищені витрати на утримання покриваються повною автономією, надійністю та захищеністю від перебоїв у роботі.

б) Дискові сервери (blade server).

Цей вид серверів відрізняється тим, що модулі зменшені у розмірі та об'єднані єдиним корпусом (шасі). Вони подібні до дисків, які вставляються в пази в один ряд (як касети бритв). Сенс у компактності, де засоби обслуговування сервера винесені в загальний блок (кластер), що має загальну систему живлення та охолодження, що дозволяє значно економити на просторі. Модулі також можуть витягуватися окремо із загального корпусу, що робить їх заміну або зміну конфігурації кластерів – зручною та швидкою.

В той же час такі блейд-модулі втрачають в операційній потужності, складніші в обслуговуванні, і можуть ускладнювати контроль над робочим процесом при неграмотному розподілі навантаження між серверами (що може призвести, наприклад, до перегріву корпусу тощо) .

Найкраще дискові сервери підходять для великих компаній і фірм, які бажають мати надійну автономну серверну систему.

в) Вежеві сервери (tower server).

В даному випадку сервер знаходиться у власному ізольованому корпусі зовні схожим на колону чи вежу. Такий вид сервера не вимагає великих витрат на технічне обслуговування та охолодження і споживає значно менше електроенергії. Зовні він нагадує системний блок від звичайного стаціонарного комп'ютера.

Вежеві сервери зазвичай збираються і налаштовуються окремо в залежності від конкретних завдань, які він буде виконувати, тому тут є можливість додаткової індивідуальної комплектації.

Потужність таких серверів поступається першим двом видам, але виграє у стартових витратах. Добре підходить для ІТ компаній, невеликих фірм, ігрових сіток тощо. У разі правильної експлуатації баштовий сервер досить надійний, і дозволяє мати власну базу даних на фізичному носії.

 

2. Класи серверів.

Найчастіше розподіл на класи проводиться за класичною схемою «рівнів»: початковий – середній – високий. І в даному випадку кожен такий рівень становить ступінь навантаження викликаного програмними вимогами та кількістю користувачів у мережі, яку обслуговує сервер. Інакше кажучи, залежно від операційної потужності сервери класифікують за трьома рівнями:

а) Початковий рівень.

Має на увазі мінімально необхідний обсяг роботи для автономного фізичного сервера. Зазвичай, це невелика цільова локальна мережа з власною базою даних або підвищений попит на робочі потужності з боку одного користувача. З таким завданням цілком справляється баштовий сервер.

б) Рівень робочої групи.

Це рівень компаній, де потрібна не лише додаткова потужність та власна база даних для мережі комп'ютерів, а й координація служб – бухгалтерії, офісної техніки, пошук та обмін файлами внутрішньої мережі тощо. Залежно від штату співробітників і складності операцій системні інженери встановлюють кілька серверів баштового типу або створюють потрібну кількість кластерів із дискових серверів.

г) Корпоративний рівень.

Як видно за назвою – це рівень великих компаній та корпорацій зі складною мережею комунікації, яка потребує високого рівня відмовостійкості системи та захисту даних. У більшості випадків, корпоративний рівень використовує власні службові та апаратні програмні програми, що підвищує вимоги до автономності та безпеки роботи серверів, які розташовані у спеціальному приміщенні. Тут потрібна безперебійна робота, тому вибір зупиняють на дискових або стійкових видах серверів.

Подібний поділ допомагає швидше зорієнтуватися при виборі та купівлі сервера .

Існують також інші способи класифікації серверів, з ними допоможе розібратися наступна стаття.